Співвідношення аналгетичної ефективності перорального морфіну: оксикодону широко обговорюється [34, 53]. Однак було оцінено та встановлено, що воно коливається від 1:1 до 2,2:1 [54–59]. Консенсус у спільноті лікування болю такий пероральний оксикодон в 1,5-2 рази сильніший за пероральний морфін щодо аналгезії [60, 61].

Міліграм до міліграма, оксикодон більш сильний, ніж морфін і має більш короткий початок аналгезії з меншою зміною плазми. Відповідно, оксикодон асоціюється з меншою кількістю побічних ефектів (галюцинації, запаморочення та свербіж), ніж морфін.

Фентаніл є синтетичним опіоїдом, схожим на морфін, але в 100 разів сильнішим. За даними Центрів з контролю та профілактики захворювань, це одне з найбільш зловживаних болезаспокійливих засобів у США та головна причина смерті від передозування.

Сильніші опіоїдні препарати включають морфін, діаморфін, оксикодон, гідроморфон, бупренорфін, фентаніл і тапентадол. Опіоїдні ліки випускаються в багатьох формах, включаючи таблетки, капсули, рідини, шкірні пластирі та ін’єкції.

Приблизні еквіанальгетичні властивості опіоїдів для перорального введення

Морфін широко використовується поза призначенням майже для будь-якого стану, що викликає біль. У відділенні невідкладної допомоги дають морфін скелетно-м'язовий біль, біль у животі, біль у грудях, артрит і навіть головні болі коли пацієнти не реагують на препарати першого та другого ряду.